Митрополит Антоній: Вселенський Патріархат робить багато помилок — і це спричиняє нам біль

Інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви публікує в перекладі з грецької мови інтерв’ю митрополита Бориспільського та Броварського Антонія грецькому агентству церковних новин «Ромфея», яке було опубліковано 12 вересня 2018 року.

Керуючий справами УПЦ митрополит Антоній у своєму інтерв’ю розповів про те, які почуття викликало рішення Вселенського Патріархату призначити двох екзархів у Київ у лоні Української Православної Церкви, про наслідки, які виникнуть в Україні в результаті можливого надання автокефалії розкольникам, і створення паралельної Церкви, а також про те, які дії могли б допомогти уникнути цих небезпек.

— Які почуття у лоні Вашої Церкви викликало нещодавнє рішення Вселенського Патріархату призначити двох екзархів в Україні?

— Смуток і обурення одночасно. Я сподіваюся, Ви читали офіційні заяви нашої Церкви. У лоні нашої Церкви віруючий народ і духовенство хвилюються, у них дуже важкі передчуття, неспокійно на серці. Ми очікуємо гіршого.
Одного разу, рік чи два тому, Вселенський Патріарх у приватній розмові з одним ієрархом нашої Церкви сказав: «Не турбуйтеся, Матір-Церква ніколи не зробить боляче своїй дочці». І тоді ми були дуже вдячні Вселенському Патріарху, коли почули від нього такі слова. Однак зараз ми дивуємося, з якої причини Патріарх змінив свою думку і своїми діями ранить тіло канонічної Церкви в Україні. Зазвичай Патріарх говорить дуже мало, але кожне комюніке Патріархату викликає цілу бурю в українських ЗМІ. У кожній статті, заяві, коментарі звинувачується наша Церква розкольниками, політиками і радикалами. Ви повинні розуміти, що на нашу Церкву чиниться великий тиск, і Матір-Церква, замість того, щоб допомогти захистити свою дочку, підливає масло у вогонь — і своїми заявами та діями сприяє ворогам канонічної Церкви.

— Здається, що Вселенський Патріархат вирішив надати автокефалію, очевидно сподіваючись, що таким чином може вирішитися проблема розколу. Ваше Високопреосвященство, як Ви на це дивитеся?

— Не знаю, чому Вселенський Патріархат вирішив, що наданням автокефалії буде зцілена схизма. Хто йому це сказав? Відомо, що перш, ніж вилікувати будь-яку хворобу, лікар повинен поставити правильний діагноз. У нашому випадку саме питання автокефального устрою на початку 90-х років породив розкол. І я не думаю, що буде правильним лікувати хворобу тим засобом, яке її спричинило. Мені здається, що Патріарх Варфоломій у нашому випадку поставив помилковий діагноз і продовжує здійснювати помилкове лікування. Наполегливі й уперті спроби Вселенського Патріархату зцілити розкол в Україні шляхом надання автокефалії не є ліками, а отрутою як для канонічної Української Православної Церкви, так і для всього Тіла Вселенського Православ’я. Не є таємницею, що буде у тому разі, якщо Патріарх Варфоломій піде до кінця і не перегляне своїх рішень. Наслідком цього кроку буде те, що будуть отруєні міжправославні відносини, а також і все Православ’я. Тому що, як ми розуміємо, Фанар намагається створити в Україні нову, паралельну «Церкву», яка буде складатися з нинішніх розкольників, а ті, без сумніву, першими прибіжать в цю організацію, яка буде оголошена майбутнєю автокефальною Церквою. Перш за все, хочу без перебільшення сказати, що у цієї ідеї розкольницький характер від самого початку.

— Чому?

— Тому, що в нашій країні вже існує канонічна Церква. Якщо б вона не існувала, тоді інша справа, або якщо б ми перебували в єресі, тоді зрозуміло. Але коли в Києві є канонічний архієпископ, тобто Митрополит Онуфрій, і хтось ззовні хоче створити паралельну ієрархію і проголосити її автокефальною, тоді той і створює розкол. Створення та існування паралельної ієрархії є відмінною характеристикою розколу. Подібне ми вже переживали в Україні і бачили, як це робив Філарет, коли він пішов від нас і створив паралельну, по відношенню до нашої Церкви, ієрархію. У кожному місті, де вже є наш єпископ, він поставив свого, розколницького. Якщо ми це не називаємо розколом, то що тоді розкол?

Я хочу навести й інший історичний приклад. Справжній розкол між Сходом і Заходом, тобто між Римо-Католицькою та Православною Церквою відбувся не в 1054 році, коли посварилися між собою тодішній патріарх Михайло Керулларий з кардиналом Гумбертом. Справжній розкол стався під час першого Хрестового походу (1096-1099 рр.), коли латинські хрестоносці почали виганяти православних єпископів з Антіохії і взагалі на Близькому Сході та на їх місця ставити латинських єпископів. Саме у цей період почався реальний розкол.

Наша велика скорбота в тому, що Вселенський Патріарх своїми недавніми діями, як здається, робить те ж саме. Він вже ступив на шлях розколу, направивши двох екзархів до Києва без дозволу місцевого єпископа, тобто Митрополита Онуфрія, очевидно, маючи готовність створити нову «Церкву» в Україні, щоб поставити нового архієпископа чи митрополита або патріарха, і нову ієрархію, і цій новій організації надати автокефалію. Але це ж суворо забороняється священними канонами.

Щоб Ви краще розуміли, що, можливо, хоче зробити з нами Вселенський Патріархат зараз, наведу таке порівняння. Звичайно, порівняння не завжди є досконалими, але вони допомагають нам краще зрозуміти дійсність. У вас у Греції вже близько ста років триває розкол старостильників. Він досі не вирішений. Уявіть, якщо б вам сказав якийсь із Патріархатів: «Якщо ви не можете вирішити це самі, то це зробимо ми. Отже, ми визнаємо старостильників як канонічну Церкву, називаємо їх Елладською Церквою, приймаємо знову старий стиль календаря, а ви – справжня Церква Еллади, повинні приєднатися до них і відмовитися від свого календаря. Якщо ви не хочете, то будьте як є, але вашій Церкві ми дамо нове ім’я».

Те ж хочуть зробити тут і з нами. Політики за допомогою розкольників хочуть перейменувати нас з Української Православної Церкви, якою ми є, в «Руську Церкву в Україні», хочуть зробити нас чужими. Хочуть, щоб усе було навпаки. Розкольники стали канонічними, а канонічна Церква стала розкольницькою або хоча б чужою для свого народу. І Вселенський Патріархат грає на боці ворогів нашої Церкви — і це спричиняє нам біль.

— Як я зрозумів, якщо так дійсно буде, то це створить великий скандал у Православ’ї?

— Звичайно, наслідок цього кроку Вселенського Патріарха вплине на все Православ’я, тому що, якщо один Патріарх вторгатися на канонічну територію іншої Церкви, то чому тоді не може робити це й інший? Не є таємницею, що між деякими Помісними Церквами існують єпархії, які історично належали іншій сусідній Церкві, але зараз, маючи прецедент, кожен може робити те, що хоче. Куди ми прийдемо з такою логікою? Це ж буде катастрофа.

— Коли Ви їздили на Фанар 23 червня разом з іншими членами Священного Синоду, Вас попередив Вселенський Патріарх, що буде діяти таким чином?

— Ні. Тому ми й дивуємося, чому Патріарх Варфоломій знайшов час і спосіб поговорити з Президентом, через якого він попросив звернення і підписи розкольників, але не знайшов можливості поспілкуватися з канонічною Церквою? Ніби нас не існує. Ніби розкольниками є ми, а канонічною Церквою є розкольники.

Крім того, я знаю, що Помісні Православні Церкви з подивом стежать за цими подіями і дивляться, до чого дійде Вселенський Патріархат. Не може Вселенський Патріархат нехтувати позицією канонічної Церкви.

— У Константинополі нещодавно відбувся Синаксис ієрархів Вселенського Патріархату, де українське питання було одним із головних? Як Ви можете оцінити обговорення українського питання на Фанарі?

— Я не знаю всіх подробиць, про що там говорили щодо цього питання. Ми можемо судити про це тільки з того, що читали в ЗМІ. Однак нас дивує той факт, що на Фанарі про вирішення українського питання говорять архієреї, велика частина з яких ніколи не були в Україні і не мають повного розуміння про те, що відбувається в нашій країні. Як ми дізналися, головну доповідь щодо українського питання зробив єпископ з Криту, який живе в Естонії. Я маю на увазі владику [Макарія] Христупольського, який, якщо мені не зраджує пам’ять, навіть якщо і приїжджав в Україну, то один раз і дуже давно.

На цю відсутність обізнаності в церковній ситуації в Україні звернули увагу архієреї Вселенського Патріархату з Фінляндії, які розповідали у своєму інтерв’ю, що їм не вистачало точки зору українських єпископів, троє з них брали участь у Синаксисі.

— Що буде в Україні з Вашою Церквою у разі надання автокефального устрою розкольникам, що, як здається, зробить Фанар?

— Все буде навпаки. Сьогоднішні розкольники стануть автокефальною Церквою, а нашу канонічну Церкву спробують зробити чужою для нашої країни. Тут Вселенський Патріарх компрометує себе в очах нашого віруючого народу, нашого духовенства і архієреїв.

Наша Церква не визнає ці дії і не буде співслужити з новою «церквою». Церква – це велика духовна родина, це означає, що більшість наших вірних та парафій залишаться у лоні канонічної Церкви, не зрадять своїх пастирів, яких люблять і за якими йдуть. Деякі підуть, але не багато, підуть головним чином проблемні. У родинах українців знову почнуться суперечки, будуть знову захоплювати наші храми, брат піде на брата, виникнуть конфлікти. Подібні події ми вже пережили на початку 90-х років минулого століття, коли стався розкол.

— Який Ви бачите вихід із цієї ситуації, що пропонуєте?

— Я усвідомлюю, що сказав Вам про дуже жорсткі речі. Але час дипломатії вже минув, і треба говорити відкрито і відверто, тому що небезпека загрожує всьому Православ’ю. У цій ситуації жодна з Помісних Православних Церков не може сидіти в кутку, розмірковуючи і сподіваючись, що її не стосуються вищезгадані події. Всі Помісні Церкви складають Тіло Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. Як вчить нас апостол Павел: «коли терпить один член, то всі члени з ним терплять» (1 Кор. 12:26).

Тому необхідно, щоб піднесли голос всі Помісні Церкви. Треба, щоб збиралися Предстоятелі, щоб за допомогою діалогу всі ми знайшли рішення. Як сказав Вселенський Патріарх на початку своєї зустрічі з Патріархом Кирилом, якщо політичні лідери з допомогою діалогу вирішують проблеми між собою, наскільки більше церковні лідери повинні використовувати можливості діалогу. Крім того, в нашій Церкві синодальна система прийняття рішень.

З історії Церкви ми бачимо, що як тільки виникала якась проблема, єресь або розкол, скликалися як Помісні, так і Вселенські Собори. Тому в нашому українському випадку необхідно, щоб нас зібрала благодать Святого Духа, як ми співаємо у Вербну неділю, а також під час наших Соборів і Синодів. Тільки всі разом із молитвою, піклуючись про благо Церкви, під керівництвом і просвітництвом Святого Духа, обов’язково знайдемо рішення проблеми й уникнемо великих проблем у лоні нашої Церкви Христової, де Господь нас «поставив єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, Яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю» (Діян. 20:28).

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

Просмотры (29)

Цей запис також доступний на: Russian